Військовий вчив своїх офіцерів берегти кожного, і не вірив у домовленості з ворогом, але хотів не просто миру, а перемоги
Він вважав за честь бути в бою поруч зі своїми бійцями. І загинув також у бою, пише ТСН
«Не кошти, не військове звання, не посада, якщо для військового визначають основну потребу, рівень якої поваги він користується серед оточуючих, це головне до чого він намагається йти, це головні його вимоги, це рівень поваги в колективі, в якому він перебуває», – казав Гудзь
Валерія Федоровича Гудзя, позивний 79-ий, глядачі ТСН десятки разів бачили в сюжетах. Його могли запам’ятати з переходу метро, тоді на великому фото, яке розмістили на Хрещатику в 2017 році, він на бойовій позиції роздивляється ворога в бінокль – тоді це було нагадуванням пересічним людям, що в нас йде війна і може прийти і сюди
Чоловік виховував своїх воїнів, примушував вгризатися в тверду землю Луганщини та Донеччини. Робив ставку на молодих командирів. І завжди мстився за кожного вбитого ворогом бійця. Його підлеглі прокопували нові позиції та звільняли населені пункти.
Одна з найголовніших нагород офіцера – орден “Народний герой” виплавлений зі срібла. Тоді у квітні 2017 його бійці тримали позиції навколо Авдіївки- тамтешню промзону і шахту Бутівку і захоплювалися силою духу свого командира. «Куля пролетіла, голову йому царапнула, а він стоїть, ми дивилися на нього, як на Бога», – кажуть бійці.
Він вчив своїх офіцерів берегти кожного, і не вірив у домовленості з ворогом, але хотів не просто миру, а перемоги.
Він прийняв на себе найгарячіші бої спочатку у 72 бригаді, потім очолив 24 королівську. Там прийняв нелегке рішення – піти вчитися далі в університет Черняховського. Але під час війни знову опинився поруч з рідною королівською бригадою під Попасною і загинув в бою.
«Повагою буде користуватися той офіцер, який має мужність – це командир роти і командир батальйону, який не ховається за спину солдата, який має силу вступити в в бій зі своїм особовим складом, який йшов за ними, або йшов попереду них», – казав він.
Це важка втрата – для родини, побратимів, волонтерів, журналістів, для яких він став справжнім другом та й для всієї України.