Один священик, закінчивши службу Божу, зібрався додому. Але вирішив попередньо зателефонувати дружині. Пішов виклик… Другий… Третій… На іншому кінці ніхто не відізвався. Набрав домашній номер ще раз. Одразу ж слухавку зняла дружина.
– Ти чому не підійшла до телефону, коли я перший раз дзвонив? – спитав. Вона щиро здивувалася і сказала, що ніякого дзвінка не було. Хоча вона була у кімнаті і точно почула б телефонний сигнал. Священик теж здивувався, але пара швидко забула цю історію та почали обговорювати рутинні речі.
По-справжньому моторошно стало наступного дня.
Зранку зателефонував незнайомий чоловік. Каже, ви вчора мені телефонували.
Священик згадав про історію з дзвінком дружині і сказав, що, очевидно, сталася помилка в телефонній компанії і дзвінок за знайомим номером потрапив зовсім незнайомому адресату. Він вибачився.
Але чоловік на іншому кінці дроту, трохи помовчавши, розповів таку історію:
Учора ввечері через тяжкі життєві обставини він вирішив накласти на себе руки. Приготувався й востаннє звів погляд до неба:
– Господи, якщо не варто цього робити, подай мені хоч якийсь знак…
Одразу ж пролунав телефонний дзвінок. Ошелешений самогубця не зводив погляду з апарату, не сміючи підняти слухавку… А коли підійшов до телефонного апарату – взагалі отетерів. Там було написано “Господь всемогутній”.
Так називалася церква, з якої після служби священик дзвонив дружині.
Помилковий дзвінок з неба врятував життя. Але хіба ж випадковий?…