Львів’янин Василь Галамай отримав вогнепальне поранення 20 лютого 2014 року біля входу на станцію метро Хрещатик.
“Біля палацу Жовтневий побачив першу кров, чув зі сцени, що несуть поранених. Для мене це відбувалось як довга бентежна мить. Ми побігли витягувати хлопців. Неподалік від входу до станції метро Хрещатик лежали поранені. Хтось дав мені гучномовець і я намагався координувати дії людей. Скерував, щоб робили загорожу із щитів, за якими можна було б протягувати поранених, а попереду створили димову завісу. Раптом щит за щось зачепився, і я вибіг з-за прикриття поглянути, що трапилось. Саме в цей момент у мене влучили”, – пригадав Василь.
Куля влучила в правий бік і по діагоналі пройшла через все тіло. Вона розтрощила таз, пошкодила голівку правого кульшового суглобу, розірвала сечовий міхур, зламала ліву ногу.
“Куля йшла з великої кінетичною енергією, але можна сказати, мені пощастило, що то був калібр 7,62. Якби куля була меншою, то блукала б по тілу, а так пройшла майже навиліт, зупинилась буквально під шкірою. Добре, що вона збереглась, бо це доказ в справі. Також є знятий на відео момент поранення. Там видно, що я не загрожував життю та здоров’ю силовиків, а тільки намагався зробити бар’єр із щитів і допомагати людям. Це один із прозоро доведених епізодів слідства, що було безпідставно застосовано зброю”, – зазначив Галамай.
Спершу Василя оперували в Києві, потім евакували військовою медичною авіацією в Чехію.
“Я не міг ходити і рухатися. Перші місяці був повністю лежачим. Вперше почав сідати через 2 місяці після поранення. Повернувшись додому, ще мав кілька операцій і постійне відновлення”, – додав Василь.
