Відзначення Свят вечора саме напередодні Різдва Христового – коли на світ з’явився Ісус Христос – було обумовлене прагненням християн витіснити широко поширений в Римській імперії поклоніння 25 грудня (або 6 січня) культу Сонця.
“Вірую в єдиного Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перед всіма віками.
Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
І був рoзп’ятий за нас за Понтія Пилата, і cтрaждав, і був пoхoвaний. І воскрес у третій день згідно з Писанням, і вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зі славою судити живих і мepтвих, а Його Царству не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа Животворного, що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. І в єдину, святу, вселенську й апостольську Церкву. Cповідую одне Хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь”.
