На Донбасі від рук російських найманців продовжують гинути українські військові. У четвер, 22 квітня, в зоні проведення Операції Об’єднаних сил у Донецькій області від осколкових поранень пішов з життя мешканець Волинської області, розвідник 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади Олександр Луцик.
До того як піти служити їздив на заробітки в Польщу
Тіло загиблого героя привезуть у рідне село Годомичі на Волині в неділю, 25 квітня. Тут чоловік народився і виріс, закінчив школу.
“Після школи вступив у профтехучилище в Маневичах, здобув спеціальність столяра. Там створив сім’ю і жив довгий час. Однак не довго протрималася його сім’я,з дружиною вони розлучилися, і він знову повернувся додому, у Годомичі”, – згадує рідна сестра загиблого Наталя Бортник.
Олександра власних дітей не було. Однак він дуже любив свого племінника, якого народила Наталя.
Як і більшість ителів Західної України їздив на заробітки, працював на будівництві. На одному з об’єктів отримав травму, повернувся на Батьківщину та почав шукати роботу вдома.
Поїхати на війну вмовив друг
Свій перший контракт із ЗСУ Луцик підписав восени 2019 року терміном на три роки.
“Друг переконав його йти на війну. Коли Сашко зібрався їхати на Донбас, я була при надії, він мені тоді і сказав, що їде воювати. Був дуже розважливий, розповідав, чому і для чого збирається захищати Україну. Навіть не так давно повідомив, що як тільки контракт закінчиться, він укладе новий. Хотів уже присвятити себе військовій службі”, – ділиться спогадами сестра.
Загибель Олександра для рідних стала громом серед ясного неба. Батьків у нього вже немає, залишилися тільки сестра і брат.
У селі про нього згадують як про добру, веселу людину.
“Він був товариським, у нього завжди було багато друзів. Він і в громадському житті села брав участь. Нам дуже шкода, що він загинув”, – каже староста села Годомичі Любов Григорівна.
Ховати Олександра будуть у рідному селі в неділю, 25 квітня.
