У Києві попрощалися зі старшим солдатом Давидом Шартавою

0
711

У Києві попрощалися із старшим солдатом Давидом (Дато) Мурмановичем Шартавою, воїном окремої гірничо-штурмової бригади ЗС України (Закарпатська область). Востаннє вшанувати захисника, який віддав своє життя за цілісність України, прийшли близькі та друзі, бойові побратими й усі небайдужі, які знали чоловіка. Прощання відбулося на базі Грузинського національного легіону

Воїн народився 1976 року, родом із Тбілісі. Має двох синів. До Збройних сил потрапив добровольцем у складі «Грузинського легіону» 2016-го. На передовій воював з перших років протистоянь. Військовослужбовець загинув 18 квітня унаслідок ворожого обстрілу з автоматичних станкових гранатометів наших позицій на сході України.

Він був одним з найкращих воїнів легіону, говорить Мамука Мамулашвілі,сміливим бійцем. А напередодні загибелі, ніби щось відчуваючи, процитував вірш «Коли я помру».

— Давид проходив навчання у театральному училищі в Грузії й володів справжнім талантом. Любив читати вірші, співати, завжди був веселим і відгукувався на будь – які прохання. Є таке поняття «справжній тбілісець» — ним і був Дато. З усіма товаришував, не встрявав у конфлікти з товаришами. Тому його смерть — це безсумнівно трагедія для нас і його сім’ї, — розповів його командир Мамука Мамулашвілі.

«Це наша братерська допомога вам»

— Мені б хотілося, щоб українці проявляли більшу відкритість до наших хлопців, які гідно і сумлінно виконують свою справу. Переконаний: це вмотивовувало їх ще більше. Дивіться прапори на будівлі — вони представляють ті країни, звідки родом воїни, які служать у легіоні — Японія, Мексика, Іспанія… Ці чоловіки прибули в Україну, щоб вам допомогти. Наша військова організація унікальна тим, що пліч-о-пліч, до прикладу, тут служать серби та албанці, — поділився Мамука Мамулашвілі.

А військовий Зураб Арчвадзе розповів, що для нього Давид був не лише побратимом, а й найкращим другом.


— Він був дуже хорошим воїном, справжнім патріотом. Коли я був маленьким, в Абхазії йшла війна й тоді своє плече нам підставили українці. Я пам’ятаю їхні обличчя і ту справу, яку вони робили. Тому вважав своїм прямим обов’язком захистити суверенітет України, коли її спіткала біда, як і Давид. Він служив у Грузії, тривалий час був на війні, після — приїхав на український схід. Це наша братерська допомога вам, — наголосив він.

Поховають Давида Шартаву на батьківщині, сьогодні о 12:30 його тіло прибуде до Тбілісі.

Фото: Дмитро Юрченко