Вербицький, Жизневський, Нігоян: роковини з дня загибелі перших Героїв Небесної Сотні

0
499
Вербицький, Жизневський, Нігоян: роковини з дня загибелі перших Героїв Небесної Сотні
Вербицький, Жизневський, Нігоян: роковини з дня загибелі перших Героїв Небесної Сотні

22 січня 2018 року річниця загибелі перших трьох Героїв Небесної Сотні.

НВ згадує, ким були і як загинули Юрій Вербицький, Михайло Жизневський і Сергій Нігоян.

Юрій Вербицький (25 серпня 1963 – 22 грудня 2014 року)

Вербицький, Жизневський, Нігоян: роковини з дня загибелі перших Героїв Небесної Сотні
Юрію Вербицькому було 50 років/Фото: nebesnasotnya.com

Юрій Вербицький був сейсмологом зі Львова, мав вчений ступінь кандидата наук. Був також відомим у Львові альпіністом.

Юрій Вербицький не цікавився політикою, але після початку протестів на Майдані взяв відпустку за свій рахунок і в середині січня приїхав до Києва. На Майдані, в основному, брав участь в нічних чергуваннях, прагнув не брати участь в сутичках, а налагодити контакт з опонентами.

21 січня 2014 року, коли загострилися протистояння на вул. Грушевського, Юрій Вербицький потрапив під обстріл гумовими кулями з боку силовиків – куля потрапила йому в око. Через поранення був госпіталізований в офтальмологічне відділення Олександрівської лікарні в Києві. У той же день прямо з приміщення лікарні його викрали разом з Ігорем Луценком (зараз нардеп від партії Батьківщина – ред.), який привіз Вербицького для надання медичної допомоги.

Ігор Луценко розповідав ЗМІ, що викрадачів було близько десяти осіб. Вони з’явилися буквально за 3-4 хвилини після того, як він привіз Юрія Вербицького в лікарню.

Викрадачі кинули Луценка і Вербицького в чорний мікроавтобус і на великій швидкості попрямували в ліс.

“Там нас спочатку разом допитували з елементами насильства, а потім розтягнули по різних кінцях лісу і обробляли окремо. Я тільки чув, що дуже сильно пресують цього Юрія”, – розповідав Ігор Луценко.

За його словами, з Юрієм Вербицьким обійшлися більш жорстоко, ніж з ним самим, через те, що він був зі Львова. Після цього Луценку і Вербицькому одягли мішки на голову і відвезли в місце, яке Луценко не зміг визначити.

“Швидше за все, гараж із залізною підлогою. На ній я і провів годин 6-8”, – розповів він, зазначивши, що Вербицького продовжили “серйозно пресувати”. Під час розповіді Луценко кілька разів підкреслив, що Юрія Вербицького били набагато жорстокіше, ніж його самого.

22 січня 2014 року тіло Юрія Вербицького зі слідами тортур знайшли біля лісопосадки в околицях села Гнідин Бориспільського району. Його друг Роман Головяк розповідав, що під час упізнання було очевидно, що Вербицькому зламали ноги, вся спина була синя, обличчя розбите, а праворуч випирали зламані ребра. Численні переломи та інші травми підтвердила і експертиза.

Викрадачі кинули жорстоко побитого Вербицького на морозі, знаючи, що він не виживе. Офіційна причина його смерті – переохолодження.

23 січня 2014 року Юрія Вербицького поховали на Личаківському цвинтарі у Львові, проводити його в останню путь прийшли тисячі львів’ян.

Вербицький, Жизневський, Нігоян: роковини з дня загибелі перших Героїв Небесної Сотні

Могила Юрія Вербицького на Личаківському кладовищі у Львові/Фото: photo-lviv.in.ua

Михайло Жизневський (26 січня 1988 – 22 грудня 2014 року)

Вербицький, Жизневський, Нігоян: роковини з дня загибелі перших Героїв Небесної Сотні
Михайло Жизневський не дожив чотири дні до свого 26-річчя/Фото: nebesnasotnya.com

Михайло Жизневський був громадянином Білорусі, уродженцем Гомеля. Навчався в училищі за спеціальністю слюсар. Захоплювався історією, міфологією, займався страйкболом і східними єдиноборствами.

Через політичні проблем виїхав з Білорусі та жив в Україні – в Донецьку, Кривому Розі, Києві. В останні кілька років знімав житло в Білій Церкві Київської області.

Жизневський не входив до жодної політичної партії, але співпрацював з українською націоналістичною організацією УНА-УНСО.

На Євромайдан приїхав з перших днів, брав участь в охороні. Загинув близько 9 ранку 22 січня 2014 року під час штурму на вул. Грушевського біля стадіону Динамо від смертельного вогнепального поранення в серце.

Панахида по Михайлу Жизневському відбулася 26 січня в Михайлівському соборі, на неї прийшло близько 10 тисяч людей.

Після панахиди тіло Жизневського пронесли по вулицях Володимирській, Богдана Хмельницького і по Хрещатику повз Майдан Незалежності до барикад на вулиці Грушевського, де він загинув. Михайло Жизневський похований в Білорусі в селі Стяг Праці Гомельського району.

26 листопада 2014 року в центрі Києва на вул. Грушевського встановили пам’ятник Михайлу Жизневському.

Сергій Нігоян (2 серпня 1993 – 22 грудня 2014 року)

20-річний Сергій Нігоян був громадянином України вірменського походження. Він народився і жив в селі Березнуватівка Солонянського району Дніпропетровської області. Сім’я Нігояна переїхала в Україну з Нагірного Карабаху, рятуючись від війни.

Нігоян навчався в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання, займався легкою атлетикою і східними єдиноборствами.

На Майдан приїхав 8 грудня 2013 року, був охоронцем. 22 січня 2014 року близько 6 ранку отримав три вогнепальні поранення свинцевою картеччю в шию, голову і груди під час подій біля стадіону Динамо на вул. Грушевського.

Українці згадують загиблих героїв

22 січня українці згадують загиблих в цей день Героїв Небесної Сотні.

Слава у віках і вічна пам'ять. Юрій Вербицький, Михайло Жизнєвський, Сергій Нігоян, Роман Сеник…

Gepostet von Олександр Кравчук am Montag, 22. Januar 2018

Сергій НігоянЮрій Вербицький4 роки..

Gepostet von Ganna Chubatyuk am Sonntag, 21. Januar 2018

Суди тривають, затягуються, переносяться…

Gepostet von Громадська Організація «Родина Героїв Небесної Сотні» am Montag, 22. Januar 2018

Юрій Вербицький.Перший загиблий, перший вбитий,перший закатованний…(25 серпня 1963 Львів – 21 січня 2014 с.Гнідин Київська Область )Світла пам'ять і Царство Небесне

Gepostet von Маргарита Мудрик am Sonntag, 21. Januar 2018

Юрій Вербицький. Цікавий, мудрий чоловік. Мабуть, це талант – надихнути людину на вершину, надихнути на віру в те, що…

Gepostet von Anna Kravets am Sonntag, 21. Januar 2018

Борітеся — поборете. МеніТарас порадив, коли ніч безсонна,Тривогами і зорями розповненаСпинилась мовчки при моїм вікні.

Gepostet von Василь Стус am Sonntag, 21. Januar 2018