Рівненська область — друга після Львівщини за кількістю інфікованих на COVID-19. Станом на 22 червня у області підтверджено 2963 випадки захворювань, 674 людини одужало і 57 хворих померло
Про те, як працює Обсерваційне відділення Сарненської райлікарні, ми розпитали лікарку-терапевтку Людмилу Чиченіну, пише Громадське радіо
Тетяна Трощинська: Що таке Обсерваційне відділення? Я так розумію, що до пандемії коронавірусу такого явища не було?
Людмила Чиченіна: Звичайно. Це наші звичайні відділення: терапевтичне, кардіологічне, неврологічне — з трьох відділень зробили одне обсерваційне. Що це таке? Це відділення, куди поступають хворі з ознаками застудних хвороб, пневмонії, які можна пов’язати з коронавірусом. Це відділення, у якому проводиться діагностика і сортування. Тобто ми кожного пацієнта сприймаємо як потенційного хворого на коронавірус. Пацієнт поступає до нас, ми проводимо діагностику, яка насамперед включає мазок ПЛР, який є найбільш інформативним.
Тетяна Трощинська: Чи маєте ви достатньо засобів особистого захисту?
Людмила Чиченіна: Наше відділення у даний час забезпечено повністю. Ми часто міняємо костюми, рукавички, маски, шоломи, захисні пристрої, і до цієї пори, на щастя, ніхто не захворів.
Тетяна Трощинська: Із якою частотою проводять обстеження для медиків, і як ви мінімізуєте ризики для своїх сімей або близьких?
Людмила Чиченіна: Усі наші співробітники обстежені, ми робимо і ПЛР-тести, і ІФА-тести, так що поки все добре.
Тетяна Трощинська: Чи є у вас відчуття, що люди почали розслаблятися? Втомилися від карантину? Можливо, хтось думає, що вірусу і немає, якщо до них хвороба не дійшла.
Людмила Чиченіна: Так, в нас люди мають таку специфіку, що бояться тільки того, що бачать. Бачать дим чи вогонь – бояться. А вірусу не бачать. Це так, як була радіація від Чорнобиля – не бачили і розслаблялися. А ще, на жаль, телебачення підкидає меседжі, що вірус вигадують, хочуть нагнати паніки тощо. Ні, треба берегтися, особливо зараз, коли в нас значно збільшилися виявлення. На початку карантину нам працювалося легше, як це не парадоксально звучить. А тепер набагато важче, адже пацієнтів стало набагато більше.
- На початку карантину нам працювалося легше
Тетяна Трощинська: Яка ваша особиста статистика? Скільки пацієнтів у вас на добу чи на зміну?
Людмила Чиченіна: Це так звана ургентна патологія, вона непередбачувана: сьогодні може бути три пацієнти, завтра – 13. От сьогодні, наприклад, із 16 пацієнтів у трьох я діагностувала і підтвердила коронавірус. А завтра не знаю, що буде.
- Сьогодні із 16 пацієнтів у трьох я діагностувала і підтвердила коронавірус
Тетяна Трощинська: Ви працювали на якихось інших епідеміях? Наскільки для вас професійно ситуація з коронавірусом є відмінною, і що ви вже для себе за цей час вивчили і зрозуміли про цей вірус?
Людмила Чиченіна: Хочу сказати, що всі ми переживали епідемії, такі як SARS-пневмонії, і «пташині» пневмонії. Так, їх було більше, вони були важкі, але це були одиничні пацієнти. Я працюю вже досить довго, в мене великий стаж і я такої каверзної, такої хамелеоністої хвороби ще не зустрічала. Вона просто міняє свої якісь маски на ходу. Ми працюємо в пандемії всього три місяці, і цей вірус весь час проявляється по-різному.
- Ми працюємо в пандемії всього три місяці, і цей вірус весь час проявляється по-різному
На мій погляд, це дуже підступна і непередбачувана хвороба. Це така найбільш велика небезпека глобального характеру, яка досталася людству, що є на моїй пам’яті. Я бачила хвороби набагато складніші, менш перспективні, трагічні хвороби, але вони передбачувані. А основна «фішка» саме цієї хвороби — це непередбачуваність. Тому люди повинні бути дуже-дуже насторожені.
- Основна «фішка» саме цієї хвороби — це непередбачуваність
Наприклад, поступає хворий, де я майже спокійна, що все буде добре. Проходить два-три дні і ми виявляємо в нього коронавірус. Бувають надважкі хворі, робимо обстеження – коронавірусу немає, і ми людину за два-три дні виписуємо додому здоровою.
Тетяна Трощинська: Із чим ви пов’язуєте те, що у Рівненській області дуже багато людей захворіли на COVID-19?
Людмила Чиченіна: Мені важко це пояснити, але в мене складається таке враження: річ у тому, що ті області, які знаходяться західніше, можливо, більше виїжджали за кордон. Рівненська область у 1986 році дуже постраждала від Чорнобиля, тому, можливо ще імунітет в людей послаблений. Також в нас багато вірян, які ходять до церков і часто зустрічаються один з одним. Вони дуже дисципліновано ставляться до релігійних зібрань, там вони сидять близько один до одного рядочками. Наприклад, в нашому районі спалах почався з людей, які з однієї релігійної громади. І потихеньку воно розповзається.
Я ще раз наголошую: якби це була передбачувана хвороба, з нею було б набагато легше боротися. Усьому світові, не тільки нам. А вона непередбачувана — у цьому її основна небезпека.
Тетяна Трощинська: Які заходи безпеки справді можуть мінімізувати ризики і на що звертати увагу, якщо здається, що щось зі мною не так?
Людмила Чиченіна: На мою думку, закритися у квартирі і жити місяці чи роки закритими – це не вихід. Для звичайної люди достатньо мати нормальну маску, її часто міняти і дотримуватися соціальної дистанції.
- Для звичайної люди достатньо мати нормальну маску, її часто міняти і дотримуватися соціальної дистанції
Навіть не обов’язково мати рукавички, тому що вони забруднюються так само, як і руки. Варто часто мити руки. Це основне. Мені підказує такий висновок досвід, який ми бачимо у Японії. Малюсенька територія, в якій проживає 125 мільйонів населення, але які ходять у масках давно, і в них набагато менша захворюваність на коронавірус.
Що повинно людині підказати, що їй треба насторожитися і звернутися за медичною допомогою:
Найперше – це температура. Мій досвід показує, що коронавірус майже не буває без того, щоб не піднялася температура, навіть на один день.
- Мій досвід показує, що коронавірус майже не буває без того, щоб не піднялася температура, навіть на один день
Піднімається температура до досить великих цифр і людину нічого більше не турбує. І загальна слабкість та втома. Ще одна підказка – людина починає важко дихати, задихатися. Раніше ходив по сходах, не задихаючись, а тепер стало важко. Ніби нічого не болить, але вдихнути на повні груди дискомфортно – ніби не вистачає цього вдиху. Оце основне. Кашлю майже не буває, вже пізніше під’єднується.
- Кашлю майже не буває, вже пізніше під’єднується. Але людина починає важко дихати, задихатися
Коли ви знаєте, що ваш знайомий захворів на COVID-19, а до нього близько підходили, не біжіть завтра ж здавати ПЛР. Бо він буде, як правило, негативним. Поспостерігайте за своїм самопочуттям, мине декілька днів і тоді підіть і обстежтеся.