Телеведуча Юлія Бориско у своєму дописі припускає, що в Україні набагато більше хворих на коронавірус, аніж вказано у офіційних даних. Однак жінка не планує поповнювати ряди панікерів і закликає українців жити повноцінним життям щодня, не чекаючи закінчення карантину.
“Антикоронація вірусу. Особиста.
Covid-19 присвячено.
Я працюю з новинами і не можу не повідомляти все, що відбувається навколо нової світової пандемії. Не можу не розповідати, що Європа уражена, що в Україні ситуація, ймовірно, гірша за офіційно діагностовану. Бо заробітчани неконтрольовані. Навіть якщо – температура, хто б то пішов тратити зароблені на догляді італійських стареньких гроші на визначення точного діагнозу, ліки, поки є церква зі свічками, редька з медом і чай з малиною?!
Особисто я вважаю, що в Україні чимало прибульців з проблемних регіонів ЄС переходили коронавірус на ногах, без жодних обстежень, завдяки нормальному імунітету видужали і забули.
Втім, навіть якщо далі – гірше, я не поповню лави панікерів. Не впаду в іпохондрію.
Люди мого віку (40+), які докладають зусиль, щоб бути в добрій формі, і ті, які не докладають зусиль, а також всі молодші, трохи старші і значно старші, підчепивши коронавірус, видужують. Поодинокі винятки з тенденції мене не змусять тремтіти від жаху.
Вмирають здебільшого літні люди, обтяжені серйозними супутніми хворобами. Вони не пережили б і ускладнень від грипу – тієї ж двосторонньої пневмонії.
Цю інформацію, відому кожному, я не повторюю, як мантру. Хай енергія йде на пошук рівноваги всередині – вона потрібна тим більше, чим довше діти вдома.
Добрий настрій – великий плюс до імунітету. Чисті думки – потужна сила знезараження.
– Продуктовий “набір панікера” не купила;
– гривні на долари не поміняла;
– руки дезинфікую;
– опановую надскладну науку не мацати обличчя;
– і від метро не відмовлюсь (фото вчорашнє). Ходитиму своєю країною без страху.
Любов – єдиний антидот, який я знаю, від всього негативного, і її не треба чекати півтора року, як вакцину, а можна вільно втілювати без перерви на карантин.
Обираю повноцінне життя щодня, а не тоді, коли карантин закінчиться.
Інформаційний потік у новинах, звиняйте, змінити не можу, розповідатиму усе, що насправді відбувається, –
але
упадницьких інтонацій від мене не ждіть. Бути deeply concerned, глибоко стурбованою – питання внутрішнього вибору,
і це саме те, чого я не вибираю.
До зустрічі в ефірі… І в метро!”
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.