У ніч з 17 на 18 вересня 1938 р. розстріляли 47-річного професора Володимира Симиренко — українського помолога і селекціонера плодових культур, одного із перших агроекологів та розробників дослідницької справи методології сучасного садівництва.
Вперше чоловік зайнявся садівництвом тоді, коли його заслали до Сибіру, там він почав вирощувати покривні карликові сади. Селекціонер невдовзі було висаджено у Красноярську парк, який і на сьогоднішній день прикрашає місто та приймає гостей.
Невдовзі чоловіка на два роки заслали до Іркутської губернії, де і зустрів кохання свого життя, зя кою пройшов чимало труднощів у майбутньому: польська революціонерка Арнольда Грушевська стала дружиною Симиренка. Молоді перебралися на висилку до Курська і, нарешті, у рідний Мліїв під гласний нагляд поліції.Тут Левко Платонович заклав найкращий не лише в Росії, а й у Європі маточний колекційний сад і школу садівників. Сюди заїжджав Чехов. Іменні сановники, члени царської родини зверталися до Левка Симиренка для того, щоб він дав пораду щодо того чи іншого питання, яке стосувалося селекції. Мліївський сад включав у себе 900 сортів яблунь, 839 – груш, 350 – вишень та черешень, 165 – аґрусу, 84 – слив, 54 – горіхів, 36 – жорделів /абрикосів-дичок/, 115 – броскви /персиків/ і 937 – троянд.
Тут Левко разом із братом вивів сорти яблунь Ренет Симиренка, присвячений пам’яті батька; Пепін Рібстон, Ренет Баумана. Коли вченому дали дозвіл виїжджати за межі маєтку, він досліджував сади Криму, Кавказу, що дозволило зібрати матеріал для книги “Кримське промислове плодівництво”. 1894 року Французьке помологічне товариство нагородило Левка Платоновича найвищою нагородою – Велика Золота медаль. 1916 року Московська академія звернулася до вченого і запропонувала стати там головою кафедри, але Симиренко не захотів працювати на чужині.
Володимир Симиренко мав непорозуміння т із Мічуріним, тому один із московських мічурінців написав доніс на українця. У цей час сімя жила в Китаєвому. Напередодні Різдва влада влаштувала ніч трусу, руйнувала унікальну наукову бібліотеку, родинний архів. Володимир Симиренко 1933 року він був заарештований за участь у «антирадянській шкідницькій організації» і провів одинадцять місяців у камері смертників.
1938 — заарештований утретє. Постановою генерального прокурора НКВД СРСР від 2 вересня 1938 року 47-річний професор засуджений до страти через рoзстрiл. Присуд було здійснено в ніч з 17 на 18 вересня 1938. Місцем поховання В. Симиренка вважається урочище «Солянка» в міській зоні Курська.Радянська влада ненавиділа Симиренків. На Платоновому хуторі у 1858 р. сім’я побудувала Свято-Троїцький храм.
Поховання вирівняли, не залишилося нічого; храм перетворили на будинок культури; сцена утворилася на місці поховань родини. Біля огорожі могила Левка Симиренка, навпроти неї спорудили туалет.Циркуляри влади не дозволили пропагувати симиренківську школу садівництва; праці Симиренків забиралися з видавництв і бібліотек; ренет Симиренка повеліли іменувати “Зеленка Вуда”; цвинтар і родинна церква у Млієві, поховання на Аскольдовій могилі були знищені.Та яблуко від яблуні недалеко котиться…
Дружина Володимира Симиренка, Марія Демидівна, забрала сина й дочку, ховалася по селах, потім пішки добралися до Західної Європи, знаходячись у таборах інтернованих. Їм потрібно було просити милостиню. У Бельгії та Франції на допомогу прийшло їхнє прізвище. Діти здобули в Європі престижну високу освіту.