Одразу троє членів екіпажу вертольота Мі-8 загинули, намагаючись врятувати поранених бійців Маріуполя. Юрій Тимусь та Іван Ваховський були родом зі Львівської області, а Денис Бадіка – із Вінниччини.
31 березня екіпаж вертольота Мі-8 намагався евакуювати з оточеного Маріуполя на Донеччині тяжкопоранених бійців міста. Та вже коли поранених завантажили і гелікоптер піднявся, його збив ворог, пише Обозреватель
Серед загиблих – три члени екіпажу: 34-річний пілот, майор Юрій Тимусь, 24-річний льотчик-штурман, лейтенант Денис Бадіка та 26-річний бортмеханік, старший лейтенант Іван Ваховський.
“Він боровся до кінця, хотів усіх врятувати, але, на превеликий жаль, загинув сам. Немає слів описати весь біль і відчай від нашої втрати!!! Ми втратили люблячого, гарного, доброго, милого, мужнього, вірного найкращого у світі чоловіка і тата двох синочків і нашої маленької доньки. Ти наш Герой, наш Захисник!!! Це велика втрата для України як професіонала своєї справи!!!” – написала на своїй сторінці у Facebook його дружина Ольга.
Сам він родом із Львівської області. Юрій виріс і жив у невеликому селі неподалік міста Броди. Тут одружився, тут же народилися його діти.
Іван Ваховський родом із міста Броди Львівської області, йому було лише 26 років. Він, так само як і Юрій, брав участь у миротворчих місіях, повернувся звідти буквально рік тому.
“Він був дуже веселий, привітний і дуже обдарований молодий чоловік. Іван грав на гітарі, співав, малював. Сам він із багатодітної сім’ї, у них четверо дітей”, – розповіла мама його друга Любов.
Хлопець дуже любив робити друзям сюрпризи. Любов пригадує, що її власний син одружився, коли в Україні був суворий карантин, навіть прийти до РАГСу не можна було, все було закрито.
“Тоді ми запросили співробітника РАЦСУ, щоб діти розписалися. А Іван влаштував сюрприз – увімкнув відео, став звучати вальс Мендельсона. Все це було дуже несподівано та приємно для нас усіх”.
“Мій хлопчик, мій ангел, серце, яке любило всіх… Він мріяв поїхати до океану і робити дошки для серфінгу. Був неймовірним сином. Як важко писати був. Я чекаю, що відчиняться двері і в будинок зайде мій усміхнений Іван”, – написала його мати Галина.