Знаменита українська арбітриня Марина Стрілецька дала велике інтерв’ю BBC Sport, у якому повідомила, як змінилася її життя через війну в Україні. Стрілецька народилася у Луганську, але у 2014 році була змушена рятуватися від нападу рф на Сумщині.
24 лютого життя 38-річної рефері змінилося, коли вона прокинулась і побачила, що її собаки гавкають, а чоловік плаче перед телевізором, пише Обозреватель
“Я ніколи не забуду цей момент. Він дивився новини зі сльозами на очах і сказав, що війна почалася. Першого дня протягом перших 24 годин проїжджали вантажівки та військові автомобілі. Російська армія була доброзичлива, питала нас, як пройти на Київ. Вони думали, що їм тут раді, приносили квіти та хліб, але за тиждень зрозуміли, що їх тут не чекали. Це їх розлютило і почалися обстріли цивільних машин. Тоді я вирішила, що треба бігти”, – згадує Марина.
У середині березня Стрілецька нарешті вирішила послухати сестру і втекти із роздираної війною України.
Стрілецька посадила свою дитину, дружину друга та двох дітей у авто і поїхала до Польщі, годинами сидячи за кермом, щоб не їхати в нічну комендантську годину.
“Це було важко, тому що всі дорожні знаки були зняті. Дорогою нам довелося ховатися в селі, поки ми чекали, коли проїдуть танки. Якось ми спали на підлозі в церкві. Я їхала 18 годин і просто хотіла спати. О 6-й ранку ми вирушали в дорогу знову. Мені знадобилося чотири дні, щоб дістатися до кордону. Перед КПП ми простояли в черзі 17 годин, але потім було легко – я відчувала, що ми в безпеці”, – зазначила Стрілецька.
Дівчині залишалося лише сподіватися, що її коханий та колега з футбольного цеху Сергій буде у безпеці, бо йому довелося залишитись.
“Він захищатиме наш будинок, тому що для нас це вдруге. Раніше ми жили на Донбасі, а у 2014 році втратили все, і я більше ніколи не бачила своїх батьків, аж до їхньої смерті”, – зізналася рефері.
Зустрівшись зі своєю сестрою у Швейцарії, вона спочатку щосили намагалася думати про щось, крім свого чоловіка та війни, але футбол дав їй віддушину.
“Три тижні я плакала щодня. Я забула, що була у світі футболу, бо думала про війну. Ось чому мені довелося почати судити”, – зазначила арбітриня.