Сержант ЗСУ, який втратив дві кінцівки, а його підрозділ опинився в оточенні, викликав на себе вогонь української артилерії – його побратими вийшли з оточення й росіяни були ліквідовані.
Про цей випадок розповів командир десантно-штурмового батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ майор Євген Шаматалюк, повідомляє Новинарня
“Були випадки, коли залишалися на позиції… Сержант без руки та ноги, давав свої координати та викликав артилерію. Коли він вже не міг евакуйовуватися, то сказав: “Я тут залишаюся”. Частина групи відійшла, коли вони були повністю оточені… Було знищено багато противника з окремого розвідувального батальйону 106-ї повітрянодесантної бригади”, – розповів Шаматалюк.
Комбат говорить, що з початку березня його підрозділом було проведено “дуже багато боїв”.
“Кількість підрозділів, які штурмують наші позиції, я вже навіть не можу перерахувати, бо вони постійно змінюються: пішли в атаку – відбили наступ – противник відійшов – здійснив ротацію – наступний, наступний, наступний. Після їх невдалих спроб вони або дезертирують, або їх відводять для перекомплектації…” – ділиться майор.
“У противника раніше була краща техніка – раніше танки були оснащені тепловізорами, то зараз ту техніку, яку ми захоплюємо у противника, треба віддавати в ремонт, щоб на ній можна було вести бойові дії”, – каже офіцер.
Працюють десантники також і за напрямком евакуації мирних жителів Донецької та Луганської областей.
“Я був свідком того, як танк (російський – “Н”) розстріляв автобус із цивільними людьми. Реально, біля нас. Це не передати словами, коли бачиш жінок, дітей, літніх людей, які просто хочуть врятуватися від війни… Яким треба бути, щоб просто отак от розстрілювати мирних людей?..”.’
“Я вже не пам’ятаю, коли востаннє сміявся нормально… Зараз люди вчаться цінувати такі маленькі радощі, на які раніше ніколи не звертали уваги… Кожне спілкування з рідними, близькими, посмішка на обличчях людей – це маленькі радощі. Коли вдається вийти на зв’язок, поспілкуватися”, – розповів офіцер.