18 лютого 2014 року силовики вдалися до розстрілів і штурму активістів.
18 лютого 2014 роцу, в Києві розпочався найтрагічніший етап Революції Гідності. Спроба активістів тиснути на парламентську більшість мирною ходою закінчилася кривавим протистоянням. Сотні поранених та 26 загиблих активістів та дев’ять силовиків. Обмежений в’їзд у Київ та блокада Майдану, про криваві події у центрі столиці, передає ТСН.
8 лютого 2014 року, день коли Майдан стояв уже 90 днів, став початком найзапекліших протистоянь під час Революції Гідності.
Усе почалося близько дев’ятої ранку. Мирною ходою активісти рушили в бік Верховної Ради. Головна вимога активістів – повернення Конституції 2004 року.
Проте шлях заблокували спецпризначенці. За їхніми спинами прихильники “Партії Регіонів” та так звані “тітушки”, по інший бік – майданівці. Суперечка між ними переростає в жбурляння камінням, а згодом – вони використовуватимуть шашки та гранати. А “беркутівці” відкриють вогонь по активістах зі зброї.
Власними очима бачив, як летіли гумові гранати та “коктелі Молотова” Кріпосним провулком, Ігор Харлан. Сьогодні, 18 лютого 2020 року, він у Києві біля меморіалу Героям Небесної Сотні згадує той день.
“Ми кидалися палицями, каміння і в нас стріляли. Мене збила з ніг велика гумова куля, вона влучила мені в бік”, – пригадує Ігор Харлан, учасник Революції Гідності.
Ігор каже, що в нього досі перед очима чорні від сажі обличчя побратимів. Пам’ятає він і запах палаючих шин та згадує відчуття єдності, яке було попри небезпеку.
“Штурм йшов уже. Це дивовижно: жінки в норкових шубах несуть мішки, бруківку. Кажу: “ідіть з богом додому”. Вони мовчки мішки ставлять біля нас і йшли знову”, – розповідає Ігор Харлан.
О першій дня спецпризначенці перегрупувалися та розпочали масований наступ із використанням світло-шумових гранат та сльозогінного газу. Маріїнський парк було зачищено, а протестувальників відтіснили у бік метро “Арсенальна”.
“Швидкі” ледь встигали доправляти поранених до лікарень. Травми були жахливі: поранення голови, живота, опіки, вибиті очі.
“Вогнепальні поранення в голову. Людина залишилась ока, у третьої – перелом і опік стопи”, – пригадує медик.
Медикам тоді допомагали небайдужі кияни, які власними автівками доправляли поранених до медичних закладів. Уже по обіді було зрозуміло, що серед сотні поранених з’явилися перші жертви. Людей відспівуювали на підлозі в Будинку офіцерів, де облаштували медпункт.
“Близько 11.00 вбили мого друга. На Михайлівській. Без батька залишилось двоє дівчаток шести і одного рочку”, – пригадує товариш загиблого.
Ближче до вечора зупинилося метро, а силовики оголосили ультиматум учасникам Революції Гідності. Міністерство внутрішніх справ дало їм дві годин, щоб припинити протистояння. Інакше погрожують удатися до жорстоких дій.
Надвечір Майдан оточили зусібіч, а о 18.00 почався штурм зі сторони Європейської площі. Тоді проти людей використали БТР. Одночасно силовики штурмують площу зі сторони Інституцької вулиці.
Опівночі майданівці помітили, що палає будинок Профспілок. Але тієї ночі люди не здалися, вони об’єдналися і Майдан вистояв…
Алла Хоцянівська