Проте, коли ворог перетинає державний кордон, зустрічає його важкими калібрами.
Північ Харківщини – один із напрямків, де російські загарбники можуть спробувати здійснити новий наступ. Кремлівське військо вже сунуло у цьому напрямку, майже рік тому, тоді ворогу вдалося захопити значні території області і навіть зайти на околиці обласного центру. Далі був стрімкий контрнаступ українських сил оборони. Окупантів прогнали але, схоже, що вони не заспокоїлись. Державний кордон на півночі Харківщини тепер лінія щоденних бойових зіткнень, йдеться в ТСН.
Державний кордон та фактична лінія бойового зіткнення тепер – одне й те саме. Все літо і на початку осені, коли зграю російських окупантів захисники витискали у бік півночі, тут точилися важкі бої. Нині ця частина Харківщини деокупована, але не мирна. “З боку Росії через кордон вони стріляють. Вчора обстріляли, позавчора обстрілювали. Кожен день обстрілюють”, – кажуть військові.
Стрілецький вогонь та вибухи гранат тут рідкість, бо прилітає здебільшого важке. Найчастіше: із землі на землю. Трапляється, що у бік української лінії оборони, вздовж кордону та по прилеглих населених пунктах, летять ворожі снаряди класу повітря-земля. “Бойова авіація – ворожа. Бойові літаки кордон не перетинають, а гелікоптери злітають і ракетами нас засипають постійно і регулярно”, – розповідає військовослужбовець 249 батальйону 127 бригади ТРО “Гром”.
Останніми тижнями на цій ділянці побільшало випадків, коли через кордон намагаються повзти нечисельні групи ворожих піхотинців, до 6 осіб. Тактика, коли ворог тихцем пробує відшукати слабкі місця в українському захисті, геть не нова, запевняє командир 127-ої Харківської бригади тероборони. “Пробують. Розвідку боєм проводять, але успіху не мають”, – запевняє “Дядя Рома”.
То – не наступ, певен він, але визнає: навпроти Харківщини, з півночі, ворог накопичує сили. “Певне накопичення проводиться. Ми готові! Ми чекаємо!”, – каже командир.
Вони не сунуть колонами навіть по своїй території, і не вишиковуються вздовж кордону важку бронетехніку. Росіяни пробують підтягувати по кілька одиниць переважно темною порою. “На кордоні їх немає, але наскільки можна, вони підтягують. Заходять, навіть до сірої зони, намагаються замаскувати”, – додає “Гром”.
“От ми бачимо, навіть особовий склад, як переміщується. Ми чітко бачимо, де вони в оборону ставлят, а де вони ставят атакуючу”, – спостерігають у моніторі військові ворожі позиції.
На своїй території росіяни вибудовують власну лінію оборони, навіть коли дуже хочеться, і варто було ворога знищити, військові лише спостерігають, визнає командир 228-го бату. Та коли ж росіяни не звертають уваги на кордон і сунуть вперед, наші воїни залучають важкі “аргументи”. Кілька снарядів із самохідної, трофейної, 152-во міліметрової “Акації” і ще серія, на додачу – з танка, якого восени під час контрнаступу наші воїни також забрали у росіян. “У нас уже таке враження, що на нашому секторі відповідальності, вони вже нікуди не підуть”, – каже командир.
Та, навіть, якщо й наважаться знову перетнути кордон з півночі, несподіванкою атака ні для кого не буде. “Сьогодні всі скрізь по лінії державного кордону очікують і повірте мені, наші Збройні Сили готові зустріти їх добре”, – переконує “Дядя Рома”.