Михайло Святненко, полковник внутрішньої служби у відставці, був одним із перших, хто зазнимкував четвертий блок ЧАЕС, який був зруйнований. Він поділився емоціями, які пережив 26 та 27 квітня 1986 року та про те, чи були підготовлені ліквідатори до того, з чим тоді зіткнулись.
Святненко був першим, хто склав від руки першу карту рівнів радіації.
Святненко одразу зрозумів, що стався вибух
Святненко працював старшим інженером відділу Державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Київської області під час аварії на Чорнобильській електростанції . Він сказав, що не можна було нааіть перепитати, що трапилося – адже в той час все було під грифом секретності. Всім повідомили, що це пожежа, однак Святненко вже розумів, що це був вибух.
Всім нам дали загальновійськові захисні комплекти: гумові штани з бахілами, куртки з капюшонами, протигази, тривожні валізи. Після цього ми чекали команду, щоб вирушати на станцію. Багато машин вже тоді із районів були направлені до району надзвичайної події в Прип’яті,
– поділився Святненко.
На ЧАЕС вони прибули вранці 27 квітня. Їм дали завдання – провести радіаційну розвідку Прип’яті. Саме в той час ліквідатор і зробив світлину знищеного четвертого енергоблоку.
“Це, як то кажуть, був поспіх і халатність, в першу чергу, наших командирів. Це ж у першу чергу була наша безпека. І коли ми тільки почали їхати, я тут же спохватився і кажу: “Вася, а ми ж костюми не взяли. Хоча б протигази поклали б. Ми ж виїжджаємо на об’єкт після вибуху”, – сказав Святенко
Це була людська недбалість, – Святненко
Ліквідатор звернув увагу на те, що на той час цей реактор вважався найбезпечнішим і був під потрійним захистом. Проте це була і дуже висока відповідальність, якою знехтували. Адже ті історичні світлини тодішній капітан зробив без респіратора та навіть без марлевої пов’язки.
Такого переляку не було, але я б назвав це “бардаком”. Це, фактично, була людська недбалість,
– додав Святненко.