Старший син Віктора Павліка Олександр вперше поділився подробицями свого життя. Музикант вже три роки керує музичною студією для дітей, де у молодшого покоління розвивають таланти – вчать грати на інструментах.
Миловидне обличчя і гітара робили Віктора Павліка популярним і роман у молодих людей розвинувся дуже бурхливо, скоро народився Олександр. Але Віктор Павлик швидко знайшов нову любов, залишивши дружину і сина, коли йому було всього два тижні. Олександр каже, що батька не пам’ятає у своєму дитинстві.
Перший спогад про батька у Олександра пов’язаний з тим, коли Віктор приїхав до нього в школу (тоді хлопчик був у третьому) класі.
“У нього була сережка у вигляді хрестика, такі патли і футболка Sepultura (бразильська блек-метал-група. – Ред)”, – розповідає Сашко.
Мама дуже переживала, Олександр згадує її, як “скривджену життям жінкою”. Сам же син Павліка успадкував артистичний талант батька і став виступати по різним конкурсам, як в Україні, так і за її межами. Перші гроші – 150 доларів – він заробив у восьмирічному віці.
А коли йому стукнуло 18, відразу ж відправився в Київ. У столиці він прийшов у вірменський ресторан на “Гідропарку”, де став виступати. Там він і ночував, адже на житло грошей не вистачало.
Олександр Павлік каже, що вмів дистанціюватися від слави отця, але довго на нього був ображений. Тепер він, ставши батьком, особливо розуміє, як важливо бути поруч із сином.
А у 25 років Олександр здійснив прорив завдяки Х-Фактору, куди приїхав зоряний батько його підтримати. Хлопець каже, що тоді зміг пробачити батькові.
Дружина Олександра старша за нього на 10 років. Він закохався з першого погляду, і незабаром домігся взаємності. Пара одружилася і у них народився син.
Але в 2011 році Павлик закрутив роман з танцівницею Ганною Олефіренко, що працювала в балеті на Х-Факторі. Він вважає це помилкою, і зміг добитися пробачення у дружини Лесі.
Олександр зі сльозами на очах згадує про брата, якого тримав на руках у пологовому будинку. Він каже, що Павло був дуже світлою людиною, а таких Господь забирає рано.
“Він мені розповідав про дівчину, яка приїжджала до нього… “Саша, я вже нічого не боюся, я овочем жити не хочу”, – згадує останню розмову з братом Олександр.
